Відчуження спадкоємцем частини померлого учасника ТОВ

Господарські суди України розглядають і вирішують величезний обсяг різноманітних суперечок у сфері здійснення господарської діяльності юридичних осіб. Серед них окрему групу становлять справи, де однією зі сторін виступає фізична особа, яка з господарським товариством об’єднують певні правові відносини. Відносини між фізичною особою і господарським товариством з приводу корпоративних прав, а також спори, що між ними виникають, називають корпоративними.

Корпоративні спори займають одне з головних місць в судовій практиці, адже вони стосуються діяльності господарського товариства, яку без перебільшень, можна вважати універсальною і найбільш оптимальною в функціонуванні стабільного майнового обороту, організаційно-правовою формою суб’єктів господарювання.

До недавнього часу корпоративні суперечки взагалі не розглядалися в порядку господарського судочинства. Однак доповнення, внесені до чинного Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо визначення підсудності справ з питань приватизації та корпоративних спорів» від 15 грудня 2006 р., змінили цю ситуацію .

Так, відповідно до вищевказаного Закону, чинний ГПК України було доповнено п. 4 ч. 1 ст. 12, де міститься вказівка ??про те, що господарським судам підвідомчі справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі - колишнім учасником, а також учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств , пов’язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових. ? Таким чином, завдяки цим змінам господарським судам стали підвідомчі корпоративні суперечки, і, відповідно, з цієї категорією справ стала формуватися окрема судова практика.

Лише протягом останніх років були введені в лад такі важливі для судової практики з корпоративних спорів документи, як:

- Постанова Верховного Суду України «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» від 24 жовтня 2008 р. № 13;

- Рекомендації Вищого господарського суду України «Про практику застосування законодавства під час розгляду справ, що виникають з корпоративних відносин» від 28 грудня 2007 р.;

- Узагальнення судової практики з корпоративних спорів, підготовлене суддями Верховного Суду України, від 1 серпня 2007 р.

Ця судова практика має велике значення при розгляді корпоративних спорів - як для суддів господарських судів, так і для самих господарських товариств - адже в законодавстві про корпоративні відносини на даний момент врегульовано далеко не все, а те що врегульовано теж потребує постійного вдосконалення.

Так, вважаємо, що в Цивільному кодексі України (далі ЦК України) і в Законі України «Про господарські товариства» (далі Закон) на даний момент недостатньо врегульовано питання відчуження учасником частини померлого учасника товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ), у зв’язку з чим виникають ускладнення: в діяльності ТОВ з застосуванням законодавства, а в судовій практиці - з прийняттям законних і обґрунтованих рішень.

В процесі діяльності товариства також і в судовій практиці з’являються, зокрема, питання:

- Чи може спадкоємець померлого учасника відчужувати належну йому частину іншим учасникам або третім особам без згоди ТОВ?

- які правові наслідки має мати таке відчуження?

- чи може така угода в судовому порядку бути визнано недійсним?

Вважаємо, що ці питання потребують більш детального врегулювання в українському законодавстві, а безпосередньо до Закону доцільно внести певні зміни.

Так, правовий статус учасника господарського товариства визначається законодавством України досить чітко - він наділений сукупністю тільки йому властивих прав. Це обумовлено тим, що він знаходиться в корпоративних відносинах з господарським товариством, адже є власником корпоративних прав. Перелік прав учасника передбачений у ст. 10 Закону та в ст.ст. і 16, 147 ЦК України, але він не вичерпний. При цьому одним з перерахованих прав, якими наділений учасник, є його право здійснити відчуження часток у статутному капіталі товариства.

Правовий статус спадкоємців учасника ТОВ врегульовано ст. 55 Закону та ст. 147 ГК України. Так, у зазначених законодавчих актах зазначено, що у зв’язку зі смертю учасника товариства його спадкоємці мають переважне право на вступ до цього товариства. У разі відмови спадкоємця від такого вступу йому в грошовій або натуральній формі компенсується належна спадкодавцеві частина в майні товариства, вартість якої визначається на день смерті учасника.

Таким чином, спадкоємець померлого учасника має права, пов’язані:

- З переважною вступом в ТОВ; ? - з виплатою в грошовому чи натуральному еквіваленті частини в майні ТОВ, яка належала спадкодавцеві.

Ніякими іншими правами ні ГК України, ні Закон спадкоємця померлого учасника ТОВ, не наділяє.

На підставі викладеного можна прийти до висновку, що спадкоємець частини померлого учасника ТОВ не має права відчужувати цю частину іншим учасникам або третім особам, адже законодавством України таке право йому не надано.

Відповідно до ч. 1 ст. 98 ГК України, загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань його діяльності, в тому числі і по тих, які загальними зборами передані до компетенції виконавчого органу.

Отже, як видається, для того, щоб спадкоємець придбав свої права, він повинен бути прийнятим до суспільства заради отримання статусу її учасника - з усіма правами і обов’язками, які з цього випливають. Після цього спадкоємець набуває права, пов’язані з відчуженням частини. Однак на практиці є непоодинокими ситуації з відчуженням частини спадкоємцем померлого учасника іншим учасникам або третім особам після його вступу в спадкування, тобто відчуження здійснюється особою, яка учасником ТОВ не стало, а іноді ТОВ навіть не знає, що частина учасника вже продана.

Вважаємо, що в разі укладення спадкоємцем такого договору про відчуження ним частини (купівлі-продажу або дарування) іншим учасникам або третім особам не виникає правових наслідків, які повинні виникати, якщо такий договір укладається між учасником та учасником або між учасником і третьою особою, в Відповідно до приписів Закону.

Висновок будь-якого виду договору приводить до настання певних правових наслідків. Зокрема, укладення договору про відчуження частини між учасником та учасником ТОВ призводить до правових наслідків у вигляді переходу права власності на частку в статутному капіталі товариства від одного його учасника до іншого. Те ж стосується і продажу учасником своєї частини в статутному капіталі ТОВ третій особі.

Отже, продаючи свою частину, такий учасник реалізує властиве йому право на її відчуження, передбачене ст. 10 Закону та ст.ст. 116 і 147 ЦК України.

Укладення договору про відчуження частини між спадкоємцем померлого та учасника і учасником ТОВ (або третьою особою) не призводить до правових наслідків у вигляді переходу права власності на частину адже:

- По-перше, спадкоємець не володіє частиною померлого учасника на підставі права власності. Спадкоємцям частини видається свідоцтво про право на спадкування, за яким вони успадковують право на частку в статутному капіталі товариства. Це право безпосередньо пов’язане з правом переважного вступу до товариства та володіння частиною в якості учасника товариства. Але свідоцтво про право на спадкування за законом (за заповітом) не є документом, який підтверджує право власності на частку в статутному капіталі ТОВ. Зрозуміло, що спадкоємець просто не має права продати те. що йому не належать; ? - по-друге, спадкоємці не мають тих прав, які є в учасника ТОВ, тобто спадкоємець, на відміну від учасника, не має права на продаж частки у статутному капіталі ТОВ, тому що законодавство Україна спадкоємцю такого права не надає.

В ст. 54 Закону, міститься суб’єктний склад сторін у таких договорах. Згідно з цією статтею продавати частина має право лише учасник ТОВ, а купувати її може як учасник, так і третя особа.

Отже, спадкоємець, укладаючи договір про відчуження частини з учасником або третьою особою, не має права на її продаж, оскільки не володіє нею на праві власності, і тому до учасника або третій особі, відповідно, не може перейти право власності на частку в статутному капіталі ТОВ. Разом з тим, варто взяти до уваги застереження ст. 204 ЦК України про те, що будь-яка угода є правомірною, поки він не буде визнаний недійсним у судовому порядку. Інакше кажучи, навіть відверта неузгодженість тієї чи іншої угоди з приписами законодавчих актів України не в змозі спростувати його правомірності до того моменту, коли він буде визнаний неправомірним судом. І тому особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним такого договору, має донести, в чому полягає як його незаконність, так і порушення її прав, що мало місце в результаті його ув’язнення.

З одного боку, все здається досить простим: договір про відчуження частки у статутному капіталі ТОВ, укладений спадкоємцем померлого учасника ТОВ і іншим учасником цього товариства або третьою особою, не відповідає вимогам Закону та ГК України. Разом з тим, судова практика не є настільки однозначною у вирішенні питання визнання недійсними договорів цього типу.

Розглянемо приклад: ТОВ "С" звернулося з позовом до спадкоємця К. та учаснику М. про визнання недійсним укладеного між ними договору про відчуження частки у статутному капіталі ТОВ "С". Суд першої інстанції своїм рішенням позов задовольнив. Апеляційна інстанція своєю постановою скасувала рішення суду першої інстанції і відмовила ТОВ «С» у задоволенні позовних вимог повністю. Касаційна ж інстанція в своїй постанові скасувала рішення першої інстанції і постанову апеляційної, повернувши справу па новий розгляд до суду першої інстанції.

Вважаємо за необхідне, визнавати в судовому порядку такі договори недійсними, адже їх висновок не відповідає вимогам ст. 54 Закону, ст. 148 ГК України та порушує як права учасників ТОВ, так і права самого господарського товариства.

Крім того, чинне законодавство України передбачає правові підстави для визнання договорів недійсними, і договорів про відчуження частки у статутному капіталі товариства зокрема. Це правова підстава міститься в ч. 1 ст. 203 ГК України, яка визначає, що зміст правочину не може суперечити ЦК України та іншим актам цивільного законодавства.

У зв’язку з цим варто відзначити, що у судів під час розгляду подібних справ є достатні підстави для визнання таких договорів недійсними. Однак для більш однозначного вирішення цих спорів, що розглядається нами питання слід врегулювати не лише на законодавчому рівні, а й безпосередньо в статутах самих ТОВ.

Що стосується рівня законодавства, то варто доповнити ст. 55 Закону ч. 3 в такій редакції: «Спадкоємці, які бажають продати частину, отриману ними в порядку спадкування, учасникам або третім особам, повинні звернутися до суспільства з метою прийняття їх до складу учасників товариства. Після прийняття рішення загальних зборів про прийняття спадкоємців до суспільства вони відчужують частину учасникам або третім особам за правилами ст. 53 Закону. У разі не проведення загальних зборів або відмови спадкоємцям у прийнятті їх до складу учасників товариства їм сплачується частина в майні товариства за правилами ч. 2 ст. 55 Закону ".

В статутах ТОВ, вважаємо за доцільне, передбачити наступне: «спадкоємець, який бажає продати частину учаснику або третій особі, отриману в порядку спадкування, повинен звернутися до суспільства з метою прийняття його до складу учасників товариства Відчуження частини спадкоємцем померлого учасника здійснюється лише після вступу в ТОВ ».

Закріплення цього положення в статуті суспільства стане законною гарантією як для самого ТОВ, так і для його учасника - надійного захисту його прав у разі їх порушення.

Таким чином, це питання слід спочатку врегулювати в статутах ТОВ, а також у Законі.

Внесення вищезазначених змін на законодавчому рівні сприятиме судам у вирішенні таких категорій справ і зробить судову практику більш зваженої і однозначною.

А.Г. Конишев