Поворотна фінансова допомога: до і після прийняття Податкового кодексу України

Перш ніж розглядати які відбулися зміни у ставленні поворотної фінансової допомоги, потрібно визначити, що ж таке поворотна фінансова допомога.

Поворотна фінансова допомога - це сума коштів, передана платнику податку у користування на певний строк відповідно до договорів, які не передбачають нарахування процентів або надання інших видів компенсацій як плати за користування такими коштами (Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР) (далі - Закон).

Але, як відомо з 01.01.2011 р. набрав чинності і Податковий кодекс України (далі - ПКУ), який також серед багатьох своїх розділів, регулює питання оподаткування прибутку підприємств, і поворотної фінансової допомоги зокрема.

Не можна сказати, що НКУ якось революційно змінив питання регулювання фінансової поворотної допомоги, в більшості речей він просто продублював положення Закону. Так НКУ (підпункт 135.5.5 ст. 135 кодексу), так само як і Закон, включає до складу доходів, що підлягають оподаткуванню, суми поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, що залишаються неповерненими на кінець такого звітного періоду, від осіб, не є платниками цього податку (у тому числі нерезидентів), або осіб, які відповідно до ПКУ мають пільги з цього податку, в тому числі право застосовувати ставки податку нижчі, ніж встановлені пунктом 151.1 статті 151 Податкового кодексу, основна ставка податку з цього пункту становить 10 %. Тобто можна зробити висновок, що у випадку, коли така поворотна фінансова допомога не повертається в строк, то вона підлягає оподаткуванню, як дохід, отриманий платником податку. Однак у випадку, якщо в майбутніх звітних податкових періодах платник податку повертає таку поворотну фінансову допомогу (її частину) особі, яка її надала, такий платник податку збільшує суму витрат на суму такої поворотної фінансової допомоги (її частини) за наслідками звітного податкового періоду, в якому відбулося таке повернення. Це означає, що в такому разі сума цієї поворотної фінансової допомоги має бути включена до валових витрат платника податку і валових доходів тієї сторони, яка таку допомогу надала, відповідно. При цьому доходи такого платника податку не збільшуються на суму умовно нарахованих процентів, а податкові зобов’язання особи, що надала поворотну фінансову допомогу, не змінюються як при її видачі, так і при її зворотному отриманні.

І тут може виникнути запитання, а чому ж положення НКУ відрізняються від Закону?

Як відомо в Законі «Про оподаткування підприємств» була вимога обов’язкового повернення засобів такої допомоги до закінчення того податкового періоду (в даному випадку кварталу), в який така допомога була надана. Тобто це стосувалося всіх форм надання поворотної фінансової допомоги, як від засновника платника податків до такого платника податків, так і від інших осіб такому платнику податку. У положенні ж Податкового кодексу є суттєва відмінність щодо строків повернення такої фінансової допомоги, коли її надавав засновник або учасник платника податків. НКУ (все той же підпункт 135.5.5 ст. 135) надає можливість повернення поворотної фінансової допомоги протягом 365 календарних днів.

Тобто, таким чином дозволяється повертати суму допомоги пізніше, ніж у тому звітному періоді, коли вона була надана, і це не буде вважатися не поверненням у строк і відповідно не буде обкладатися податком. Однак така норма вступає в дію, як і весь розділ III Податкового кодексу («Податок на прибуток підприємств») лише з 1 квітня 2011. А значить всім тим, хто отримував поворотну фінансову допомогу в першому кварталі 2011 року, необхідно повернути її до закінчення кварталу, як того і вимагає Закон.